Як ми будемо відновлювати країну - і наскільки швидко зможемо опановувати та впроваджувати нові технології?

Чи не зарано сьогодні говорити про навчання нових технологій в інженерній сфері?

Повітряна тривога може пролунати будь-коли - це наша щоденна реальність.

Але чи правильно відкладати розвиток і навчання «до миру»?

Чи, навпаки, варто починати вже зараз - системно, свідомо, на рівні організацій та інституцій - щоб навчитися працювати ефективніше з новими технологіями навіть у цих умовах?

Відповідь

"Коротко - ні, не зарано. Навпаки, починати потрібно було ще вчора. Очікування «кращих часів» у нинішніх умовах - це розкіш, якої водний сектор не має. Попри тривоги й невизначеність, системи водопостачання та водовідведення мають працювати безперервно.

Навчання й упровадження нових технологій уже відбуваються - не так швидко й системно, як хотілося б, але з реальними результатами: модернізовані об'єкти, пілотні рішення, фахівці, які працюють з енергоефективним обладнанням і цифровими інструментами. Питання сьогодні не «чи починати», а як різко підвищити темп і якість.

Довгого старту не буде - реагувати потрібно швидко, але так, щоб короткострокові рішення вкладалися в логіку довгострокової відбудови. Інакше ми знову отримаємо набір тимчасових латок. В Україні є сильні інженери й управлінці, які знають міжнародний досвід і вже впроваджують сучасні підходи. Але ключове питання - чи стане це системною роботою за підтримки держави, а не поодинокими ініціативами.

Тому навчання сьогодні - це не додаткове навантаження, а інструмент стійкості галузі. Починати потрібно вже зараз - системно, усвідомлено і у співпраці бізнесу, освіти та держави. Часу відкладати більше немає."

Відбудова: повернення до минулого чи трансформація?

Останні оцінки показують, що Україна має реальний шанс не просто відновити водний сектор, а глибоко його модернізувати, зокрема наблизившись до стандартів ЄС.

Як ти вважаєш, відбудова - це радше повернення до того, що було, зокрема з точки зору знань і підходів, хай навіть частково?

Чи ми насправді стоїмо на порозі структурної трансформації ринку, з новими правилами, вимогами та рівнем компетенцій?

Відповідь

"Відбудова водного сектору України - це не повернення в минуле і не механічне копіювання європейських моделей. Ми стоїмо на порозі структурної трансформації, але пройти цей шлях маємо по-своєму. Україна успадкувала потужну водну інфраструктуру з великим запасом міцності - і частина цих рішень працює досі. Проте реальність змінилася: скоротилося споживання, зросла вартість ресурсів, інші вимоги до ефективності. За таких умов стара логіка «великої системи з великим резервом» більше не працює.

Тому мова йде не про часткову заміну обладнання, а про перебудову систем: оптимізовану гідравліку, енергоефективні рішення, цифрове управління. Досвід ЄС тут важливий, але не як готова інструкція - його потрібно адаптувати до українських умов, воєнних ризиків і обмежених ресурсів.

Трансформація - це також нові правила гри: інші стандарти проєктування й експлуатації, вищі вимоги до компетенцій персоналу. І важливо розуміти, що модернізація - це не лише про обладнання, а передусім про знання, управління та культуру прийняття рішень."

Які компетенції стануть критично важливими для інженерів, залучених до відбудови?

Щоб говорити предметно, пропонуємо подивитися на це на прикладі насосного обладнання.

Я ставлю це питання не випадково. У будь-якій галузі люди зазвичай обирають те, що їм уже знайоме і зрозуміле.

Запроваджувати зміни складно - навіть у мирний час. А мотивувати фахівців, які щодня працюють у напруженій рутині, долучатися до нових програм технічного навчання - це окремий виклик.

Тож що саме має змінитися в підходах, знаннях і навичках інженерів, щоб ці зміни стали не вимушеними, а усвідомленими й ефективними?

Відповідь

"Якщо говорити про критично важливі компетенції для інженерів, залучених до відбудови, то насамперед потрібно змінити саму логіку підготовки фахівців - і починати це треба ще на рівні навчальних закладів. Без цього жодні технологічні зміни не стануть ані усвідомленими, ані сталими.

Візьмемо насосне обладнання як приклад. Сьогодні це вже не просто «насос і двигун», а частина складної системи - з гідравлікою, автоматикою, частотним регулюванням, цифровим моніторингом, прив'язкою до енерговитрат і процесів у всій мережі. Інженер має розуміти не окремий агрегат, а систему в цілому - як технічну, так і економічну.

Ключова зміна в компетенціях - це перехід від експлуатаційного підходу «працює — не чіпай» до інженерного мислення «як зробити краще, ефективніше і на роки вперед». Для цього потрібні:

• базові знання сучасної гідравліки і системного проєктування;
• розуміння енергоефективності та повної вартості життєвого циклу обладнання;
• навички роботи з автоматизацією і цифровими інструментами;
• здатність аналізувати дані і приймати технічно обґрунтовані рішення, а не діяти за звичкою.

Але очікувати, що ці компетенції з'являться самі собою у фахівців, які десятиліттями працюють у напруженій рутині, - нереалістично. Саме тому освітнє середовище має стати точкою старту змін. Сучасні аудиторії зі стендами для практичних робіт, актуальні навчальні матеріали, живі лекції за участі технологічних компаній, виїзні семінари на діючі об'єкти - усе це формує у молоді розуміння, що водний сектор є технологічним, складним і перспективним. 

Не менш важливий фактор - мотивація. Молоді спеціалісти мають бачити для себе майбутнє: професійне зростання, реальну відповідальність і, безумовно, гідну оплату праці. Сьогодні дефіцит кадрів уже відчувають і приватні компанії, і експлуатаційні підприємства. І це ще один сигнал, що виховання нових інженерів - спільна задача всіх учасників ринку. 

Наша компанія, як і низка інших технологічних брендів, активно співпрацює з профільними закладами, зокрема з КНУБА. Але потрібно чесно визнати: така взаємодія часто тримається на ентузіазмі окремих людей. А має бути системний, довгостроковий підхід, підтриманий на рівні галузі й держави.

Тільки тоді зміни в компетенціях інженерів перестануть бути вимушеною реакцією на кризу. Вони стануть усвідомленим процесом - основою для відбудови сучасного, ефективного і стійкого водного господарства України."

Чи існує реальна співпраця між інженерами, органами влади, компаніями та інституціями, здатними підтримати стратегію навчання?

В Україні є кілька важливих і цілком релевантних стейкхолдерів, які потенційно могли б спільно розробити й сформувати національну стратегію навчання в галузі водопостачання.

Водночас всі, хто сьогодні ухвалює рішення в цьому секторі, перебувають під постійним і надзвичайним щоденним тиском через війну.

Та постає ключове питання: чи справді правильним і сталим рішенням є відкладати такі процеси до миру, чи, попри всі обмеження, варто шукати формати співпраці й починати цю роботу вже зараз? 

Відповідь

"Починати потрібно вже зараз. Відкладати системну співпрацю й навчання «до миру» - стратегічна помилка. Війна лише оголила проблеми, що накопичувалися роками, і ігнорувати їх означає втрачати час. Певна взаємодія між інженерами, компаніями, освітніми та галузевими інституціями вже існує. Але сьогодні це здебільшого поодинокі ініціативи, які тримаються на ентузіазмі окремих людей, а не на спільній стратегії. При цьому всі ключові стейкхолдери є - бракує координації та єдиного бачення. Є й позитивні приклади, зокрема проєкти навчальних центрів за підтримки галузевих асоціацій, таких як Укрводоканалекологія. Навчання на реальних об'єктах - правильний напрям, але поки що це радше виняток, ніж система.

Галузь не стоїть на паузі: обладнання працює на знос, кадри втрачаються, об'єкти відновлюються щодня. Саме зараз закладається фундамент майбутньої інфраструктури. Мир відкриє більше можливостей, але структуру й культуру співпраці потрібно формувати вже сьогодні, щоб розвиток знань став не реакцією на кризу, а усвідомленою державною політикою навіть у найскладніші часи."

Усі країни Центральної та Східної Європи з посткомуністичним минулим, які сьогодні є членами ЄС і не переживали війну, все одно стикалися з серйозними труднощами під час впровадження нових проєктів і технологій.

Навіть за стабільних умов управління змінами та модернізація виявлялися складним процесом.

Тож виникає питання: чи може освіта й системне навчання стати для України тим інструментом, який допоможе уникнути повторення цього досвіду - з урахуванням наших значно складніших стартових умов?

Відповідь

"Уникнути складнощів Україні не вдасться - це треба визнати одразу. Досвід країн Центральної та Східної Європи показує, що навіть у стабільних умовах

модернізація водного сектору була повільною і складною.

Водночас Україна має перевагу: доступ до міжнародного досвіду, партнерів, готових ділитися практичними рішеннями, і сильних внутрішніх фахівців, здатних ці рішення адаптувати. Але цей потенціал потребує системного підсилення.

Саме освіта і безперервне навчання можуть стати ключовим інструментом. Вони не усунуть усі проблеми, але дозволять зменшити ціну помилок і зробити зміни більш усвідомленими. Без цього реформи залишатимуться

фрагментарними. Критично важливо, щоб водний сектор був визнаний стратегічним не лише на словах, а й у державній політиці - через  довгострокові програми та підтримку розвитку компетенцій. За наших стартових умов освіта не є панацеєю, але без неї модернізація просто не відбудеться."

Чи не є для нас, як виробника насосного обладнання, надмірним кроком ініціювати публічну дискусію на цю тему саме зараз?

Відповідь

"Я не вважаю цю ініціативу надмірною. Навпаки - це логічна й відповідальна позиція для компанії, яка десятиліттями працює у водному секторі й добре розуміє його виклики.

Grundfos - це не лише виробник насосів. Це учасник галузі з великим міжнародним і локальним досвідом та технологіями, які є базовими елементами водних систем. Насос - частина складної інфраструктури, від правильного інтегрування якої залежать енерговитрати, надійність і стійкість мереж. Сьогодні водний сектор України стоїть перед стратегічним вибором: або знову обмежитися точковими рішеннями, або перейти до системного підходу, заснованого на знаннях, співпраці й спільній відповідальності. У цьому контексті діалог між усіма учасниками ринку є не додатковим, а необхідним.

Підтримуючи ідею публічної дискусії, ми не пропонуємо готових відповідей, а створюємо простір для обміну досвідом і пошуку спільних рішень. Саме так формуються реальні довгострокові зміни. Тому така ініціатива сьогодні не лише доречна, а й потрібна - якщо ми справді хочемо модернізувати водний сектор і підвищити його ефективність і стійкість."

У Grundfos Ukraine ми доклали зусиль для розробки різноманітних складних навчальних програм. Хоча ми були успішними в проведенні простіших навчальних ініціатив, більш комплексні та довготривалі програми виявилися викликом для такої невеликої команди, як наша, з огляду на потреби ринку.

Це привело до важливого питання: чи можемо ми разом з іншими учасниками водного ринку, які поділяють спільне бачення, створити щось, що дійсно матиме значення та сприятиме посиленню технічної експертизи?

цей діалог було ініційовано Іоаною Іонеску Морару, Senior Marketing Project Manager у Grundfos, в рамках внутрішнього обговорення з колегами з України питань технічних компетенцій в галузі. 

* На фотографіях: Куліков Євген, Інженер з ремонту та сервісного обслуговування насосного обладнання; Віталій Дідик, Старший інженер відділу сервісу ТОВ «ГРУНДФОС УКРАЇНА».